В щоденник молодшій донечці

Зоріє сніг на косогорі,
Блищить на сонці мов кришталь.
Біліє білим в лузі, в полі,
Ріка закута в криги сталь.
Минуть морози, хуртовини,
Розтопить весняне тепло,
Холодні ночі в довгі днини,
Вбере зеленим все село.
А потім літо заквітує.
Замайорить багрянцем світ.
Пізніше осінь залистує
Пожовкле листя у політ.
І так, з початку і довіку
Природи крутить колесо,
На подив нам, собі на втіху,
Таке у Бога ремесло!
І. Коллер